ЗВЕРНЕНЯ ВГО СХУ

17 марта 2018

Вих. №17 від 15.03.2018 р.

ВГО СХУ

Прем’єр-мініcтру України

п. Гройсману В.Б.

копія:

Міністру освіти і науки

України

п. Гриневич Л.М.

копія:

Міністру екології та природних ресурсів України

п. Семераку О.М.

Вельмишановний Володимире Борисовичу!

В процесі виконання вимог Монреальського протоколу (МП) про захист Озонового шару Землі, який підписаний практично всіма країнами світу, на зміну поширеним холодоагентам хлорфторвуглеці (ХФВ) прийшли альтернативні – гідрохлорфторвуглеці (ГФХВ), дозволені для використання в герметичних холодильних агрегатах до 2030 р, з подальшою заміною на гідрофторвуглеці (ГФВ) з нульовим озоноруйнівним потенціалом. Але з ГФВ прийшла нова небезпека: вони є потужними парниковими газами, що сприяють глобальному потеплінню.

У жовтні 2016 року в Кігалі (Руанда), на 28 нараді Сторін Монреальського протоколу щодо речовин, які руйнують озоновий шар, прийнята нова Кігалійська поправка, яка включила ГФВ в рамки сфери дії Монреальського протоколу.

Прийнята в Кігалі поправка передбачає поступове виведення гідрофторвуглеців на 80-85% до 2047 року, що, за оцінками вчених, може знизити глобальнее потепління на 0,5 °С до кінця XXI століття. Сьогодні вже більше 20 країн ратифікували Кігалійську поправку, а це означає, що вона вступає в силу з 1 січня 2019 року.

Участь у численних міжнародних заходах дозволяє нам відстежуватидинаміку виконання МП, а в багатьох випадках, з урахуванням наявного вітчизняного потенціалу, приймати активну участь у згаданих заходах.

На жаль, слід констатувати, що Україна самоусунулася від цього загальносвітового процесу. В значній мірі ситуація пояснюється тим, що органом влади, який повинен організувати виконання МП є Міністерство екології та природних ресурсів України, яке, на наш погляд, ігнорує світовий та вітчизняний досвід у цій галузі.

За роки, що минули від прийняття Поправки до МП в 2007 році щодо необхідності вилучення з обігу ГХФВ, в тому числі найбільш поширеного фреону R22, в Україні не реалізовані загальноприйняті світовою практикою заходи, а саме:

- не прийнятий Закон про охорону Озонового шару Землі та інші законодавчі акти;

- не створена Міжвідомча координаційна комісія з представників галузей економіки, в яких використовуються холодильні агенти;

- не сформована Національна стратегія, а на її основі – Програма припинення використання ГХФВ в Україні. Як наслідок – не одержана від організацій МП та ПРООН-ГЕФ (програма малих грантів) необхідного розміру фінансова підтримка – запорука успішної реалізації конкретних проектів;

- не налагоджена співпраця з ПРООН щодо методичної та фінансової допомоги, використання світового досвіду;

- не використовується вітчизняний потенціал, не залучені наукові та освітні установи, не розроблено та реалізовано комплекс заходів щодо інформуванняя професіоналів та населення щодо важливості дотримання виконання вимог МП.

На наш погляд, ситуацію в країні можуть змінити лише кардинальні заходи в організації відповідних робіт, в тому числі, з залученням науково-освітнього потенціалу вітчизняних закладів вищої освіти, що готують спеціалістів для галузей промисловості, де використовуються холодильні агенти, насамперед холодильної техніки та кондиціювання.

Нам відомо, що Мінприроди підготувано проект Закону про озоноруйнуючі речовини (ООР) та фторовані парникові гази (ФГ), в якому, зокрема, приділено увагу процесам атестації та сертифікації спеціалістів, що працюють з ними.В Україні система професійної атестації спеціалістів в холодильній техніці і системах кондиціювання існує тільки по відношенню до роботи з аміаком. Відомо безліч фактів, коли наші кваліфіковані спеціалісти (в тому числі провідні інженери та науковці) при переїзді до розвинених країн, змушені були проходити фахове навчання не нижче рівня коледжу з підтвердженням кваліфікації кожні 3 роки, причому не тільки для роботи з аміаком, а й із фреоновими системами.

На жаль, автори Проекту не врахували, що у нас такої практики не існує, тому роботу з поетапної сертифікації спеціалістів по роботі з ГХФВ, ГФВ та природними холодагентами слід починати зі створення системи, ідентичної світовій.

Слід зауважити, що Мінприроди жодного разу не ініціювало МОН на розробку в закладах вищої освіти професійних програм навчання студентів основам МП та порядку поетапного вилучення ОРР з обігу в країні. З огляду на відсутність у нас розгалуженої системи фахових курсів і нереальність їх створення під егідою Мінприроди, просимо Вас доручити Мінприроди, як провідній державній установі з організації виконання вимог МП, спільно з МОН залучити, в першу чергу, провідні навчальні заклади Одеси, Києва, Миколаєва, Харкова та Сум, що готують спеціалістів в галузі штучного холоду, для активної співпраці з цієї проблематики. Маємо інформацію, що більшість країн СНД успішно виконали графік вилучення з обігу ГХФВ саме завдяки залученню науково-освітньої спільноти своїх країн. Слід прийняти до уваги, що практично всі регіональні коледжі України знаходяться під науково-методичним контролем з боку вказаних вишів. Це дає підставу стверджувати, що за умови фінансової підтримки з боку ПРООН, як це вже реалізовано в країнах СНД, та дієвої співпраці між Мінприроди та МОН, Україна зможе в стислі терміни створити ефективну національну систему професійної атестації та реалізувати ступеневу сертифікаційну програму. Це сприятиме підвищенню професійного рівня працівників вітчизняної індустрії штучного холоду до сучасного світового рівня та забезпечить успішне виконання Україною процесів докорінної модернізації систем холодильної техніки та кондиціювання в усіх галузях економіки України.

Дозвольте декілька слів щодо організації виконання вимог МП в Україні. Аналіз результатів успішного виконання вимог МП в країнах СНД засвідчив, що запорукою успіху була чітка узгодженість між органами законодавчої та виконавчої влади в країні при дієвому контролі з боку Кабінету міністрів. На даний час практично всі країни СНД, крім РФ та України, виконали етап вилучення з обігу ГХФВ. Єдина країна, щоне має власного Закону – Україна і це при тому, що сучасна холодильна індустрія України є другою за розміром на теренах колишнього СРСР і переважає сумарну холодильну індустрію решти країн СНД, крім РФ. В той час, коли країни СНД виконали вимоги МП щодо вилучення ГХФВ, отримали і реалізували фінансове забезпечення з боку організацій ЮНІДО та ЮНДП, в Україні відсутня Програма робіт, яка визначає розмір необхідної фінансової допомоги, а діючий проект ПРООН, який опікувався виключно сектором піноутворювачів, на даний час взагалі призупинений.

Парадоксально, але Мінприроди повністю проігнорувало наявність в Україні індустрії штучного холоду, що за останнє десятиліття відкинуло галузь з передових позицій в кінець пелетону країн СНД. Це в той час, коли перед країною поставлені задачі корінної модернізації агропромислового комплексу, де на кожному кроці успіх приходить лише завдяки присутності штучного холоду.

Вельмишановний пане Премьєр-Міністре! Ситуація критична і потребує термінового Вашого втручання з метою якнайшвидшого відновлення вітчизняної холодильної індустрії. Зі свого боку гарантуємо активну участь в усіх науково-технічних заходах.

З повагою:

Одеська національна академія

харчових технологій,

завідувач кафедри холодильних установок

і кондиціювання повітря

д.т.н, професор,

академік Міжнародної академії холоду Хмельнюк М.Г.

hmel_m@ukr.net.


Національний університет харчових технологій,

завідувач кафедри

теплоенергетики та холодильної техніки,

д.т.н., професор Василенко С.М.

3528264@ukr.net


Харківський державний університет харчування та торгівлі,

завідувач кафедри холодильної та торговельної техніки

і прикладної механіки

доктор технічних наук, професор, Потапов В.О.

potapov@bigmir.net


Сумський державний університет,

завідувач кафедри технічної теплофізики

кандидат технічних наук, доцент,

член кореспондент

Міжнародної академії холоду Ванєєв С.М.

vaneevsm@mail.ru


Національний університет кораблебудування,

завідуючий кафедри кондиціювання та рефрижирації,

д.т.н, професор,

заслужений винахідник України,

академік Міжнародной академії холоду Радченко Н.І.

nirad50@gmail.com